Нам часом здається, що деякі люди занадто емоційно переживають втрату – програш, втрату роботи, розставання з партнером чи розлучення. Занадто, бо в нашому суспільстві не прийнято горювати і оплакувати втрату, не прийнято показувати свої сильні емоції, бо це сприймають як слабкість. І ми в такому випадку щиро хочемо допомогти дорогим нам людям, розвеселити показуючи, що життя продовжується, довкола багато потенційних посад, а попередній партнер чи партнерка були не такими вже й хорошими.
Або рекомендуємо взяти себе в руки і зробити щось корисне для себе чи близьких, а може й країни!
Однак близькі нам люди не розуміють наших чудових намірів і чомусь ображаються і взагалі реагують агресивно.
Дослідження показують, що розлучення по силі стресу стоїть на другому місці після смерті близької людини. А значить горювання від розлучення може тривати довго і бути дуже емоційним. Це не означає, що ви маєте підтримати друга чи подругу відволікаючи, розважаючи чи навпаки всіляко хаячи їхніх колишніх. Все що потрібно – це бути поруч, визнати що це – значуща втрата, що через цей душевний біль можна втратити сон і апетит. Дати трохи часу і подарувати своє прийняття.
Горювання – це не показуха і не вибрики слабких духом. Це екологічний спосіб подолати втрату.
Адже непрожите горе, яке ви самі не приймаєте і яке не приймають інші – це постійний біль, котрий нема з ким розділити, який часто перетворюється на гнів та нездатність відпустити минуле заради майбутнього
В сімейній медіації до нас часто приходять розлучені пари. І так буває що хоча пара, в розлученні уже декілька років, та одна із сторін все ще горює за партнером – втраченим зв’язком, ніжністю, довірою і розумінням. Однак цей біль, який немає з ким розділити, розчарування в собі і світі і, часто, гнів на колишніх захоплюють людину в емоційний полон.
Іноді, якщо біль не застарілий, вдається допомогти людині прогорювати тут і зараз, висловити свій біль партнерові або партнерці і відпустивши минуле нарешті побачити майбутнє спільних дітей та почати домовлятись, залишивши образи і розчарування у минулому.
Та часом, нажаль, це не можливо – біль такий сильний, що крізь нього не чути нічого, навіть себе. Тоді ми, медіатори, рекомендуємо звернутись за професійною підтримкою до психолога або психотерапевта. І лише після цього повертатись в медіацію. Ми віримо в те, що домовитись з виграшною стратегією win-win можливо майже завжди. Просто іноді потрібний час для того щоби погорювати і повернутись до себе.
Тетяна Саніна, співзасновниця ресурсного центру для дітей та батьків “Чародім”, сімейна медіаторка